П`ятниця, 17.08.2018, 22:22
Гарасимівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна Каталог файлів Реєстрація Вхід
Гарасимівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Тлумацької районної ради Івано-Франківської області
Меню сайту

Категорії розділу
Дирекції [4]
Вчителям [4]
Учням [3]
Батькам [0]
Виховна робота [1]
Методичний кабінет [2]
Шкільна бібліотека [1]
Презентації [3]
Різне [4]
Накази [4]

Ікона дня
Гарасимів

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
ЗНО-корисні лінки
Кнопка Кнопка Кнопка Кнопка Кнопка

Наша адреса
78051
Івано-Франківська обл.
Тлумацький район
с. Гарасимів
вул. Українська, 44-а
тел. (03479) 48231

grshkola@meta.ua
Цей день в історії
Шкільне життяПам’ятай про КрутиОсвітній портал MyReferatik HISTORY11 Каталог україномовних сайтів Пиши українською [Vox.com.ua] Портал українця
Банер
Банер
Головна » Файли » Різне [ Додати матеріал ]

З історії Просвіти у с. Гарасимів
10.09.2013, 11:31
   "Просвіта” с. Гарасимова Гарасимів – мальовниче село на Прикарпатті, що знаходиться на межі Городенківського та Тлумацького районів. Славиться воно прекрасними людьми, добрими ґаздами, здібними вишивальницями, ткалями, чудовими майстрами, а також народними талантами. Ці чудові місця додають наснаги, спонукають до творчості. І так було споконвіків. Як згадують старожили, дух патріотизму, єдності тут витає з незапам’ятних часів, ще від першої згадки про Гарасимів. Відродженню і розвитку культури і традицій села, збереженню історичної пам’яті сприяли такі організації, створені в Гарасимові: "Рідна школа”, "Сільський господар”, "Товариство українок”, "Сельрот-єдність”, якою керував Дяків Ілько, розстріляний в 1940 р. енкаведистами. Найдієвішим та найпопулярнішим був осередок "Просвіта”. У 1922 році в селі було збудовано читальню "Просвіта”, завідував якою Мохналь Микола Якович. Активними учасниками її були брати Богдан і Михайло Вінчинські (керівники танцювального і хорового гуртків). У господарстві Возиловського Семена працювала хата-читальня. Саме в цьому приміщенні й збиралися просвітяни, щоб підготувати якийсь танець, пісню чи виставу. Хоровим гуртком керував дяк Ю.Городчук (після війни вивчився на священика). Як згадує Челяк В.М., це була талановита від Бога людина, справжній патріот, закоханий у пісню та рідне слово. Репетиції (проби) відбувалися вночі, бо вдень усі сапали. Гарасимівські аматори виступали в Городенці, Тлумачі, Станіславі, Обертині, Незвиську та й по інших селах. Їхали фірами. У репертуарі були такі співанки: "Ой три шляхи широкії”, "Їхав стрілець на війноньку”, "Ой чого ти почорніло, ти зелене поле?”, "Ой видно село”, "Ой горе тій чайці”, "Ой лопнув обруч та й біля барила”, "Стоїть дуб зелений”, "Вже в бою нерівнім лягли”, "Женчичок-бренчичок”, "Коби борше з гір Карпатських з’їхати в долинку”, гімн емігрантів "Видиш, брате мій” (слова Б.Лепкого), славнозвісний "Заповіт” і "Реве та стогне Дніпр широкий” Т.Шевченка та багато інших. Крім пісень, танцювали: гопака, катеринки, суходольської… Просвітяни несли в маси і передавали прийдешнім поколінням не тільки любов до пісні й танцю, а й драматичне мистецтво. Були поставлені вистави: "Наталка Полтавка” (головну роль грала вчителька математики Мельник Г.Г., такого сопрано для цієї опери годі й сьогодні пошукати), "Бій під Крутами”, "Сватання на Гончарівці”, "Ой видно село”, "Свекруха” (в останній постановці Місюра Є.О. виконувала роль свекрухи). Найактивнішими були такі просвітяни: Місюра Василь, Чучман Григорій (не повернулися з війни); Дербах Михайло, Марюк Михайло, Багрійчук Василь, Шевага Дмитро, Горбковий Дмитро, Солодкий Олексій, Петруняк В., Конікевич, Місюра Євдокія (співала в хорі з 14 років), Мануляк Параска, Комарніцька Євдокія, Мицак Марія, Футько Параска, Круховська Параска, Світик Євдокія, Янців Параска, Горбкова Марія (убита під час війни), Кебран Катерина, Крижанівська Марія, Слободян Катерина (співали, танцювали, грали у виставах). Один рік (1948 р.) у Гарасимові працювала вчителькою Ганна Неміш родом із Чернятина Городенківського району. На сторінках книги "Нескорена родина” вона згадує: "Село Гарасимів було на той час дуже свідомим селом. Люди мені дуже подобалися там – від малого до великого. У селі директором працював поляк Левандовський. Він не переживав за учнів. Тому нам, молодим, довелося надолужувати. Від раннього дитинства я співала у хорі, брала участь у виставах, тому в школі організувала співочий та драматичний гуртки. Вивчала з дітьми вправи до різних пісень, наприклад, пісні "Розрита могила” та інші. У селі відновили "Просвіту”, був дуже гарний хор "Просвіти”. Керівником його був п. Юрій Городчук – регент церковного хору. Він готував пісні для відзначення всіх національних свят, а також ушанування пам’яті Тараса Шевченка, Івана Франка та інших визначних людей. Мені часто доводилося виступати з рефератами, які сама писала. Один виступ із Шевченківського свята не забуду, мабуть, ніколи, і ті слова, які я говорила, запали мені глибоко в душу. Рівночасно за деякі слова довелося мені дуже багато пережити в тюрмі: "А сам Шевченко є невід’ємною частиною нашої свідомості й світогляду. У кожному з нас живе його дух. Під кожною селянською стріхою лунає його "Кобзар”. Шевченко – вічно діючий володар душ – пануватиме в Україні на всі покоління. Наша Батьківщина буде вільною тоді, коли перестануть гарцювати московські когорти війни”. Отож, згадали в тюрмі мені і цей виступ – приписали національну пропаганду. Хоч насправді так і було. А ще дуже часто ми їздили тоді селами з концертами… Це був час високого піднесення свідомості наших людей. Усі горнулися до нас, до "Просвіти”. Пані Ганна згадує "ще одну неординарну людину, яка вірила в наше сьогоденя, у побудову української держави”. Це був старенький отець Вінчинський, парох села Гарасимова, який навчав релігії. Якось він сказав юній Г.Неміш: "Вірте і пам’ятайте, дитино: Україна буде вільною, якщо має таких відданих синів і дочок, але ще немало проллється крові на нашій землі. Мені тої вольності ніколи не побачити, а ви молода, може, доживете до тої щасливої хвилини”. Його пророчі слова Г.Неміш ніколи не забувала, навіть у найважчі хвилини свого життя. А коли воскресла Україна, раділа планам і молилася за отця Вінчинського і за всіх, і за все [3;7]. Незважаючи на те, що в радянські часи була припинена діяльність "Просвіти”, її вогонь не погас у серцях гарасимівців. Чи це свято обжинків, чи обряд Меланки… Скількох людей переслідували за українське слово, звичай чи обряд! Але, як розповідає О.Марущак, "сам Господь Бог Україну нам дав”, тому й збереглися в Гарасимові стародавні жіночі костюми, пісні, традиції… Цьому сприяла й церква. Ніколи осторонь просвітницької дільності не стояли священики Будуйкевич Є.В., Артиш Богдан. А Світик Параска ще й досі береже старовинні молитовники та пісенники з найдавнішими колядками і щедрівками про Різдво та святий вечір в Україні. Українська пісня єднала серця під керівництвом Цюраха М.І., Івонюка П.І… Коли нарешті Україна стала незалежною, в Гарасимові було відновлено діяльність "Просвіти”. 28 вересня 1990 року створено первинний осередок із 22 просвітян. Очолює його М.П.Тимікевич. Діяльність осередку спрямована на збереження й розвиток національної культури й традицій українського народу, на формування національної самосвідомості та історичної пам’яті. Члени "Просвіти” особистим прикладом утверджують "функціонування української мови в усіх сферах народного життя” і в побуті, постійно борються за культуру мовлення на уроках, в позакласній роботі, в спілкуванні. Зібрали й оформили матеріали лексики і фольклору села . Готують і проводять фольклорні свята "Таланти нашого села”, вечори пам’яті, відзначають річниці незалежності України та знаменні дати. Сприяють передплаті і поширенню української преси та книги серед населення, в тому числі місцевих авторів (М.Андрухів, Н.Мануляк). Консультують місцеві органи влади, окремих осіб з питань правильного вживання топонімічних назв і власних імен, грамотного складання текстів документів (М.Тимікевич, М.Мануляк). Проводять велику роз’яснювальну та агітаційну роботу під час виборів. Члени осередку брали участь у виборах як громадські спостерігачі, довірені особи, члени комісій (М.Лещишин, Л.Шевага, П.Івонюк). Співпрацюють з церквою, сільською радою, бібліотекою, народним домом. Просвітяни є постійними учасниками художньої самодіяльності, беруть активну участь в роботі хорового (М.Попович), вокального (М.Чучман) та драматичного (С.Івонюк) гуртків. Здійснено такі постановки: "Лимерівна” Панаса Мирного, "Шлюб за оголошенням” В.Канівця, "Запечатаний двірник” Ю.Федьковича та ін. Неодноразово драматичний колектив під керівництвом М.Івонюк брав участь у святі "Мельпомена” в м.Івано-Франківську, Бурштині [2;8]. Проведено збір коштів у Міжнародний благодійний фонд "Українська родина” на Тарасову церкву (209 гривень), а також на пам’ятник Т.Шевченку в центрі м.Тлумача. Активну участь у просвітницькій роботі бере й молодь. "Молодою просвітою” організовуються українські вечорниці, свята вишиванки, рідної мови та ін. Осередок "Просвіти” у Гарасимові був, є і повинен залишатися інтелектуальним та ідейним громадським провідником суспільного життя. Використані джерела 1. Відновлення сільських "Просвіт” – історичне завдання для нашого краю. Концепція. – Івано-Франківськ, 2004. 2. Клюк Алла. Театральне мистецтво гарасимівців. – Тлумач: Методичний кабінет районного Народного дому, 2008. 3. Панас Ганна. Нескорена родина. Спогади минулих літ. – Снятин: Прут Принт, 2007. – 40 с. Свідчення респондентів 4. Марущак Ольга Григорівна, 1936 р.н., с.Гарасимів. 5. Місюра Євдокія Олексіївна, 1925 р.н., с.Гарасимів. 6.Світик Параска Василівна, 1944 р.н., с.Гарасимів. 7. Челяк Василь Михайлович, 1923 р.н., с.Гарасимів. Марія Тимікевич Голова "Просвіти”
Категорія: Різне | Додав: адмін
Переглядів: 2304 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу

Copyright MyCorp © 2018